Отзыв о компании - Зоряна Крачковська, 12.08.2014

avatar

Зоряна Крачковська

12 августа 2014

Привіт, Богине шлюбу, берегине сімейного вогнища та найпалкіших почуттів, Геро!
Хто краще за тебе знає, що таке бажання жінки бути коханою? Хто краще за тебе може знати як треба берегти свою любов, як треба захищати сім’ю своєю жіночою мудрістю, як треба боротись за своє родинне гніздо та сімейне щастя? Ти як ніхто інший, знаєш, що життя жінки пусте без чоловіка. І тут не важливо – Богиня ти чи проста смертна. Жінки завжди залишається жінкою, потребуючою кохання.
Мені також пощастило зустріти того-єдиного, з ким мені захотілось поєднати своє життя. А все розпочалось чотири роки тому на вуличках найромантичнішого міста України, міста кави і шоколаду – Львова. Мій коханий створив сайт для творчих людей, де вони могли б писати свою прозу та поезією. Я випадково натрапила на нього і розпочала писати. Спочатку мої вірші були сповнені мрій, тепла і надії. Але в скрутний для мене час, я почала писати багато сумного. Він побачив це і написав мені першого листа з словами підтримки… Так почалась наша довга історія, довжиною в тисячі листів і мільйони повідомлень. Він  так смішив мене, що я й забула про всі тогочасні турботи. А коли я запитала звідки він, виявилось, що ми ходимо по тих самих львівських вуличках, а він працює в сусідньому з моїм будинком. Перша зустріч, друга, третя… Ми бачились майже щодня, сміялись, говорили про все на світі. І в один момент зрозуміли, що просто не можемо вже ні дня одне без одного… З того часу минуло чотири неймовірно щасливих роки. Зараз ми живемо під одним дахом і розуміємо, що все тільки починається…
Заплющую очі і поринаю в мрії про той день, коли Він стоятиме на вершині гори, що височіє над Егейським морем. Там, де здається що ось уже край землі, де перехоплює подих від величі природи, де здається, що з Олімпу зараз зійдуть Боги…. Десь там на краю світу Він стоятиме, а я йтиму йому назустріч, така ж красива, як Ти, схожа на Богиню. Моє бірюзове плаття – ніби зіткане тендітними руками чарівниць. Вітер розвіває неслухняне волосся. В очах – передчуття того, що зовсім скоро станеться диво. А переді мною, на краю скелі,  стоїть Чоловік – той, з яким мені не страшно стати поруч. Той, з яким мені хочеться бути поруч все життя. Він лагідно поправляє моє волосся, простягає мені свої руки, і разом з своїми я віддаю йому всю себе – своє тіло, душу, свою любов.
В цей момент не хочеться багато слів. Достатньо погляду двох щасливих людей, доля яких поєдналась десь на небесах…
Ти знаєш, Геро, що шлюб має значення лише тоді, коли люди обіцяють одне одному і обіцяють Богові бути вірними все життя, любити і берегти, що б там в житті не траплялось. Немає кращого місця, щоб зробити це, як в неймовірної краси монастирях Метеорах. Саме в одному з них, я колись стояла сама посеред малесенької церкви і мене охоплювало незнайоме досі відчуття. Відчуття всеохоплюючого спокою і благодаті. Там у храмі, що на самій вершині скелі, ніби ближче до Бога, я стояла і мріяла про те, що саме в такому місці я б хотіла поклястися в вічній вірності і любові найріднішому чоловікові в світі. Мабуть тоді я так голосно мріяла, що мене почули навіть Боги…
Греція – країна мрій, країна, де бірюзові відтінки морів шепочуть про потаємне. Країна, в якій народилася філософія. Країна, яку обрали Боги. Країна початку. Хто-зна, може вона стане країною початку нашого сімейного життя..?
Колись в мене появиться сивина в моєму все ще неслухняному волоссі. Вітер його і тоді так само розвіватиме. А коханий чоловік люблячо поправлятиме пасма. В такі моменти ми обоє згадуватимемо, як колись удвох ми стояли на краю скелі, зізнавались одне одному в коханні та обіцяли прожити разом все життя, в біді і в радості, в багатстві і бідності, аж поки смерть не розлучить нас. Ми згадуватимемо ту церкву на вершині скелі, в якій плакали від щастя вже обоє і обом не було соромно за ці сльози. Ми згадуватимемо країну сонця, оливок і вина. Вмикатимемо запальне сиртакі і танцюватимемо весело, як тоді. Наші внуки, дивитимуться на нас, гортатимуть світлини з найщасливішого нашого дня в Греції і не віритимуть, що їхні дідусь і бабуся теж вміють цілуватися :) Вони весело хіхотатимуть з нас, а ми дивитимемось одне одному в очі з багаторічним коханням і вдячністю. І тільки погляд промовлятиме «Ми це зробили! Ми постаріли разом…»